Учениця Вінницького вищого професійного училища Департаменту поліції охорони Дар’я Мудрик, навчається в автошколі, яка є частиною флагманської програми Першої леді України Олени Зеленської "Безбар’єрні автошколи". Автошкола ВВПУ ДПО стала першою безбар’єрною у Вінниці та сьомою в Україні, створивши можливості для навчання безбар'єрів.

Дар’я Мудрик - 23-річна філолог англійської мови та графічна дизайнерка, нині працює інструкторкою першого контакту та фандрейзеркою у всеукраїнській громадській організації "Група активної реабілітації". Організація займається питаннями прав людей з інвалідністю, зокрема тих, хто має ураження спинного мозку та пересувається на кріслах колісних.

Ми активно просуваємо тему безбар’єрності, тому поява подібних автошкіл - це надзвичайно важливий крок. Наша організація повністю підтримує ініціативу і сподівається, щоб такі школи поширювались і вдосконалювались, - зазначає учениця автошколи.

Дар’я отримала травму у дуже ранньому віці - у три з половиною роки.

Я потрапила в автокатастрофу з батьками. Вони загинули, а я отримала травму спинного мозку. Не пам’ятаю, як це - ходити. Може, воно і на краще... не знаю, - каже Даша.

Вихованням займалися бабуся та дідусь,рідні, які з дитинства допомагали дівчині адаптуватися до життя без бар’єрів.

Я рада, що в мене є вони. Вони займалися мною, піклувалися, не боялися труднощів. Тоді ще про безбар’єрність в Україні майже не говорили, але мене відправили у звичайну школу. Це було непросто для всіх - і для адміністрації, і для мене. Але завдяки цьому я навчилася адаптуватися, почуватися впевнено серед інших. Школу закінчила з срібною медаллю. Трохи заучка, - сміючись додає. - Було непросто, бо школа не мала спеціальних умов, але це допомогло мені відчути впевненість у собі й не відрізняти себе від інших, -розповідає вона.

Сьогодні Дар’я працює у "Групі активної реабілітації". Організація спеціалізується на підтримці людей, які пересуваються на кріслах колісних. Вона працює з людьми з ураженням спинного мозку, допомагає їм повернутися до активного життя та відстоює права людей з інвалідністю.

Для Даші мобільність - не лише про комфорт, а й про роботу: Моє життя зараз дуже активне. Ми проводимо міжобласні проєкти, і питання логістики - дуже важливе. Потягом користуватися можна, замовляти спецвагон - теж доступно, але не завжди це найзручніший варіант. А коли маєш власне авто - це зовсім інша історія. Можеш планувати все сам.

На питання, як вона дізналася про безбар’єрну автошколу, Даша усміхається: Це цікава історія. Ми з колегою працюємо в госпіталях, і якось до нього звернулися журналісти. Вони сказали, що у нас, у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, з’явилася машина для здачі іспиту людям з інвалідністю. Але в області не було жодної автошколи, яка б навчала таких людей. І ми записали ролик - буквально "нам потрібна автошкола!"

У мого колеги є автомобіль, і він теж пересувається на кріслі колісному. А в мене навіть посвідчення не було. Їхати в Київ чи інші міста - не варіант. І от через деякий час, коли я була у відрядженні в Рівному, колега пише: "Даша, у Вінниці відкрилася автошкола! Ось номер Ігор Шелепко, відповідальний автошколи ВВПУ ДПО - дзвони!"

Дарина сміється, коли згадує: Я тоді подумала - потім, не на часі, приїду, буду втомлена, відпочину. А потім думаю: хіба я не заслуговую зробити щось для себе? І от - зателефонувала, записалася і тепер проходжу теоретичну частину.

Даша каже, що навчання в автошколі їй дуже подобається: Комунікація прекрасна, логістика зручна. Все продумано - пандуси, кабінети, ставлення викладачів. Я не відчуваю жодного дискомфорту.

Вона жартує про єдиний свій страх: Мене переслідує тільки сон, який мені наснився на початку навчання: що я не здала іспит, бо не змогла припаркуватися паралельно! Це поки єдине, чого боюся.

Про навчальний процес розповідає з ентузіазмом: Наразі мені запамяталась тема - регулювальник. Було дуже цікаво її вивчати. Наш викладач гарно, доступно пояснює, до кожного знаходить підхід.

На запитання, яку свободу вона очікує після отримання водійського посвідчення, Даша відповідає не задумуючись: Я зараз скажу саму смішну річ, але я мрію, що одного літнього ранку прокидаюсь о четвертій, сідаю за кермо, вмикаю улюблену музику і їду на риболовлю. І щоб мене ніхто не чіпав. Це - моя дитяча мрія: слухати музику саме в своєму авто.

Та додає серйозніше: Звичайно, для мене це ще й про роботу. Авто дає свободу, мобільність і можливість робити більше. Зараз доступність і безбар’єрність в Україні стають реальною частиною життя. І я мрію, щоб ця тенденція тільки розвивалася.

Програма "Безбар’єрні автошколи" продовжує розвиватися, відкриваючи нові можливості для людей з інвалідністю та формуючи в Україні справді інклюзивне суспільство.

Дар'я Мудрик — приклад молодої людини, яка не просто долає бар’єри, а допомагає іншим бачити у безбар’єрності не обмеження, а можливість.