Побратими по війні та поліції
Курсанти Вінницького вищого професійного училища Департаменту поліції охорони разом воювали на Сході України, а нині разом готуються стати поліцейськими.
– Ми родом з Київської, Херсонської, Одеської областей. Служили разом у київській частині Національної гвардії. Чесно кажучи, під час «мирної» служби особливо один одного не знали. Адже частина велика, бійців дуже багато, ми служили у різних ротах, – згадують курсанти-поліцейські Ілля, Андрій, Дмитро і Тарас. – Чесно кажучи, далі ми спершу навіть не могли уявити, що таке справжня війна. Але вчились тоді на власних помилках, власною кров’ю. Дуже вдячні волонтерам, які тоді допомагали нам в усьому…
Бойове хрещення друзі пройшли 5 вересня 2014 року у боях під містом Тельмановим на Донеччині.
– Тоді нам наказали зачистити місто. Буцімто, там вже не було великих сил ворога, тож це мала бути поліцейська операція! Колонна – один бронетранспортер, вантажівки, легкові машини. З важкого озброєння крім БТРу лише зенітна установка. Але на під’їзді до міста о 16.30 колонну почали обстрілювати. Била прицільно артилерія, з полів соняшника – міномети, кулемети! Пекло! Як виявилось, нас вже чекали у засідці. Відразу спалили БТР, декілька вантажівок. Зв’язку із «центром» не було. А далі нас атакували бандити на «віджатих» у населення легкових машинах та ще на вантажівках… Був навіть найсучасніший російський «Урал» чи «КамАЗ», – згадують вінницькі курсанти. – Втім, ми спалили теж декілька машин бандитів і вирвались з цієї пастки. Тоді двоє офіцерів з нашої частини санітарним мікроавтобусом із медикаментами через плутанину із наказами та місцями дислокацій заїхали прямо на позиції бандитів… Втім, ті наших не чіпали, побачивши ще старі посвідчення «внутрішніх військ», мовляв, «мы с братьями не воюем»… Але машину, ліки, зброю відібрали. Дивом офіцери вибрались з пастки і дістались до своїх… А згодом двоє бандитів, які полонили наших командирів, вже самі випадково заїхали на наш блокпост і самі опинились в полоні. Бог все бачить! А вже увечері підписали перші Мінські угоди про припинення вогню!
Згодом з’ясується, що 19 та 20-річні наші юнаки-солдати строкової служби дали гідну відсіч озброним до зубів терористам «ДНР», «кадирівцям», осетинам, абхазцям, та російським десантникам, які вже збирали криваві жнива з-поміж українців під Іловайськом. Тоді загинули п’ятеро бійців Нацгвардії, ще 12 були поранені. Але великих втрат ворогу завдали й наші десантники, зачистивши місто. Втім, невдовзі росіяни знову окупували Тельманово…
– Після цього бою ми потоваришували. Демобілізувались цієї весни, прослуживши майже два роки. Але й надалі вирішили присвятити своє життя захисту Вітчизни. Тому й поступили до Вінницького училища поліції охорони, але у різний час, – кажуть хлопці. – Чесно кажучи, навіть не очікували тут побачити один одного! Тож, мить зустрічі стала для нас найщасливішою після того, як ми вижили у пеклі війни! Хоча ми теж тут навчаємось за різними спеціальностями – хто на охоронника, а хто на поліцейського групи реагування чи підрозділу поліції охорони з фізичної безпеки, завжди знаходимо хвилину, аби зустрітись, згадати усіх тих, хто з нами був – живих та мертвих, хто нам допомагав, підтримував, чекав! Шкода лише, що після навчання роз’їдемось своїми областями та підрозділами.
Усього у Вінницькому профільному училищі поліції охорони вже здобули та здобувають освіту … учасників антитерористичної операції зі всієї України.