Кузня нашої охорони
2013-го Вінницьке вище професійне училище ДДСО при МВС України відзначило 40-ліття від дня створення. За цей час тут підготували понад сімдесят тисяч висококваліфікованих кадрів для міліції охорони й багато інших спеціалістів. Першим керівником закладу став Володимир Корнійчук, який згодом «доріс» до посади першого заступника міністра внутрішніх справ. Серед випускників ВВПУ чимало знаних офіцерів та генералів-правоохоронців.
Ліцензія на благородну справу
Історія училища бере початок 1973-го, коли у Вінниці відкрили республіканську школу молодшого та середнього начальницького складу позавідомчої охорони. Потім була трансформація в заклад міліцейської профпідготовки, який 2002 року набув нинішнього статусу. Училище, має певну спеціалізацію – це єдине місце, де готують бійців спецпідрозділів «Титан». А ще – вишколюють міліціонерів з охорони кредитно-фінансових установ, працівників служб інкасації і перевезень, спеціалістів з охорони праці та електробезпеки, охоронників й охоронців недержавних структур, знавців технічної служби ДСО тощо. Окрім того, на цій базі проходять перепідготовку й підвищують кваліфікацію працівники підрозділів Державної служби охорони. Готують тут і водіїв автотранспортних засобів категорії «В» – на вулицях обласного центру можна часто побачити навчальні автівки з училищною «пропискою», на яких здобувають шоферські навички. Автошкола – своєрідна форма додаткового заробітку, до того ж для слухачів училища ті курси значно дешевші. Втім, і для решти оплата цілком помірна.
Слід зазначити, що ВВПУ ДСО долучилося до такої благородної справи, як подолання безробіття в краї. 2010 року йому надано право на курсову підготовку та перепідготовку охоронників, охоронців й інкасаторів з осіб, що перебувають на обліку в службі зайнятості, за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. Згодом оволодівати професією тут зможуть і жителі інших регіонів, які мають офіційний статус безробітного.
Заклад славиться як чудовим педагогічним колективом, так і сучасним методичним, матеріально-технічним забезпеченням багатопрофільного навчального процесу, тут активно використовується досвід колег із Росії, Швейцарії, Німеччини. Реорганізація училища у вище професійне дозволила розпочати підготовку кваліфікованих електромонтерів охоронно-пожежної сигналізації, молодших спеціалістів із монтажу, обслуговування й ремонту обладнання автоматичного електрозв’язку, операторів комп’ютерного набору.
Теорію перевіряють життям
– Наповнюваність училища – 223 слухачі, курсанти й 138 молодших спеціалістів, тобто водночас приймаємо перемінного складу понад 350 осіб, – зауважує перший заступник очільника училища з навчально-методичної роботи Олександр Залізняк. – Забезпечуємо повноцінне проживання останніх у комфортному гуртожитку й навчання в просторих аудиторіях. Останнім часом нам вдалося поліпшити умови перебування курсанток та слухачок, облаштувавши їм окреме приміщення в гуртожитку. Раніше пані з «жіночого взводу» жили в ізоляторі нашої медсанчастини, а тепер мають автономне крило з міні-кухнею й іншими необхідними вигодами.
Безумовно, без зв’язку з практичними підрозділами, де працюють випускники профучилища, неможливо корегувати навчальні програми, виявляти «вузькі» місця, що потребують вдосконалення. От і ВВПУ ДСО налагодило тісні взаємини з відділами міліції охорони, де трудяться вчорашні курсанти й слухачі закладу. Приміром, плануємо збільшити кількість занять із вогневої й фізичної підготовки. У підрозділах хочуть бачити у випускнику готового фахівця, а не штатну одиницю, над професійними кондиціями якої ще треба працювати. Останнім часом, з появою новинок техніки, змінами в законодавстві та ситуації на ринку охоронних послуг, з огляду на результати практикумів, в училищі помітно скоригували навчальні плани, вдосконалили методику викладання дисциплін. Але єдине, що зосталося традиційно-незмінним, це щоквартальні виїзди й несення служби викладачами й очільниками циклів у складі груп затримання – будь-яку теорію підтвердити або спростувати можуть лише «польові» дослідження та життя.
Півтора-два десятиліття тому в чоловіків за плечима був досвід 2-3-річної строкової служби в армії, деякі навіть воювали в гарячих точках. Нинішнє покоління відрізняється від того. Викладачам доводиться докладати більше зусиль для адаптації курсантів до особливостей буття людини в мундирі. Дехто ламається морально, бо не звик долати труднощі. Однак це, швидше, виняток, аніж правило. Один хлопець із Києва, за словами Олександра Залізняка, упродовж чотирьох із половиною місяців навчання позбувся більш як 20 кілограмів зайвої ваги, чим був дуже задоволений і виказав бажання й надалі «тримати себе в руках».
Королева полігону
Напевно, королева навчального містечка – старший викладач тактико-спеціальної підготовки майор міліції Валентина Надь, вихованка училища. Для неї, одного з найкращих педагогів закладу, буденними є заняття на полігоні в будь-яку пору року, адже майбутні правоохоронці мають звикати до дій у різних, зокрема екстремальних, умовах. Примітно, що вона, хоч і є зразком чарівної жіночності, як справжній офіцер здатна показати курсантам на власному прикладі той вишкіл, який від них вимагає професія. Чи це є практичні відпрацювання дій нарядів із блокування крадія в магазині або ж затримання квартирного злодія. Для такого майстер-класу тут створено спеціальні навчальні міні-полігони «Квартира», «Банк» тощо, тобто об’єкти, які вартує ДСО. Також нерідкі й ознайомчі практичні заняття з бійцями «Беркута», працівниками патрульної служби та ДАІ.
Валентина виросла в сім’ї військовослужбовця, що певним чином загартувало характер. Та й за характером курсанти і слухачі вважають її радше наставником, помічником, аніж тривіальним викладачем. Почасти хлопці звертаються до неї, щоб досвідчена жінка порадила, як коханій краще підібрати парфуми, або ж діляться планами про майбутнє одруження. Та, попри такі довірчі стосунки, якщо хтось проштрафиться, скоїть серйозне порушення, майор у спідниці виявляє адекватну реакцію й може дати наряд поза чергою на вихідні чи змусить годинами відшліфовувати стройову підготовку на плацу. Але таке буває зрідка, бо ці заходи педагог застосовує в крайньому разі.
За прикладом діда й батька
На окрему розповідь у контексті історії вінницької «кузні» кадрів ДСО заслуговує воістину вікова династія правоохоронців Несмачних. Глава сімейства підполковник міліції у відставці Павло Віталійович викладає тут рукопашний бій, він майстер спорту з боксу, свого часу готував перших вінницьких «омоновців». Попри вік – 62 роки, – досі активно займається спортом, має чудову фізичну форму. Викладає в училищі і його син Віталій, також підполковник.
– Молодь тепер слабенька у фізичному сенсі – раніше хлопці міцніші були, та й держава краще опікувалася дитячим спортом, – зауважує він. – Тому фізпідготовці приділяємо дуже багато уваги, адже деякі курсанти приходять такими, що навіть не можуть підтягнутись як слід, що не скажеш про випускників.
– Мене надихнув не лише приклад батька, а й діда, який був майстром спорту з боксу й навіть став чемпіоном Японії у 1946-му. На його честь мене й назвали, – розповідає Віталій Несмачний. – Тоді відбувалися перші міжнародні повоєнні змагання в Країні Вранішнього Сонця. І досі в нас на шафі стоїть завойований у двобоях приз – самурайський меч. А мій син, онук Павла Віталійовича, нещодавно на чемпіонаті Європи з універсального бою здобув третє місце. У 13 років він підтягується на турніку 40 разів! Я в його віці на перекладині такого не виробляв – максимум, що я взагалі колись міг показати, так це 21 підтягування. Усе завдяки діду – той за онука взявся добре: щоранку п’ятикілометрова пробіжка, а коли є змога – ще й купання в озері.
…Отак від діда до онука, від батька до доньки генетично передаються чесноти гідної людини, що любить обрану професію й запалює в десятках, сотнях сердець нездоланне бажання наслідувати свого пращура й учителя.
/up/article/file/kuznya_01.jpg
/up/article/file/kuznya_02.jpg
/up/article/file/kuznya_03.jpg
up/article/file/kuznya_05.jpg